Доктор радить, консультує, інформує

 

   Медичне обслуговування дітей у дошкільному закладі

Старша медична сестра:        Падіріна Світлана Миколаївна
 

                                       

 

 В дошкільному навчальному закладі  медичне обслуговування здійснюється відповідно до:

· Закону України «Про дошкільну освіту» (ст. 34); 

· Положення про дошкільний навчальний заклад (п. 30 – 32, 40); 

· Постанови кабінету Міністрів України від 14.06.2002 р. №826 «Порядок медичного обслуговування дітей у дошкільних навчальних закладах», 

· спільного наказу МОЗ та МОН України від 30.08.2005 р. № 432/496 «Про удосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі», 

· Статуту дошкільного навчального закладу  № 33 .

 В закладі створені належні умови для проведення медико – профілактичних і оздоровчих заходів.

План медико – профілактичної роботи включений до річного Плану роботи дошкільного навчального закладу.

  • Проводяться заходи лікувально – профілактичного характеру:
  •  щеплення, 
  • антропометричні вимірювання, 
  • обстеження дітей на гельмінти. 

Результати роботи аналізуються та використовуються для подальшої роботи: складання плану щеплень,  лікування від гельмінтів та проведення місячника боротьби з гельмінтозом, роботи з батьками, працівниками 

Профілактичні щеплення проводяться згідно наказу МОЗ України №48 від 05.02.2006 р.  Про порядок профілактичних щеплень в Україні. Щеплення плануються на рік та на місяць, згідно віку дітей лікарем – педіатром. Старша медична сестра ознайомлює батьків з видом щеплення, ускладненнями та післявакцинальними реакціями, про що батьки ДАЮТЬ ОСОБИСТУ ЗГОДУ  або відмовляються . Звіти про проведення профілактичних щеплень надаються  в дитячу поліклініку.

Антропометричні вимірювання та оцінка фізичного розвитку дітей проводяться в установлені строки:

· дітей раннього віку – 1 раз в місяць, 

· дітей дошкільного віку - 1 раз в квартал, про що робляться записи в Журналі антропометрії та медичній картці дитини (ф. 0-26).

Диспансерний огляд дітей, які знаходяться на обліку проводиться у дитячий поліклініці дільничним педіатром. У ДНЗ є Журнал диспансерного огляду по захворюванням, в якому обліковано результати оглядів. І раз в рік старша медсестра звіряє данні в дитячій поліклініці. З профілактичною метою, планомірно, проводяться огляди дітей на педикульоз та коросту. Старша медична сестра проводить такий огляд 1 раз на тиждень та контролює щоденні огляди, що проводяться вихователями вікових груп.  Аналіз захворюваності проводиться щоквартально, підсумок підводиться за рік та узагальнюється наказами завідувача по закладу.Результати аналізу захворюваності та ведення профілактичної роботи заслуховуються на виробничих нарадах, засіданнях ради ДНЗ, батьківських зборах та під час звіту завідувача. Медична сестра проводить санітарно – просвітницьку роботу,  форми й теми різноманітні, відображають актуальні проблеми. Проводяться бесіди, консультації, виступи на педрадах, батьківських зборах. Ця інформація висвітлена в  куточках для батьків, санбюлетні. Щоденно обстежується санітарний стан приміщень та прилеглої території.   Медичні огляди працівниками проходяться вчасно,   Медична документація ведеться згідно до номенклатури справ ДНЗ №33, всі журнали оформлені відповідно до вимог, Терміни подачі звітів та звітної документації у відділ освіти , дитячу поліклініку та санітарно епідемічну станцію не порушуються, проводяться своєчасно та достовірно.

 

СЕМЬ  РОДИТЕЛЬСКИХ   ЗАБЛУЖДЕНИЙ О  МОРОЗНОЙ  ПОГОДЕ

 

«Народная медицина. Простудные заболевания»

 

КАК ЛЕЧИТЬ ПРОСТУДУ ИГРИПП В СЕЗОН ЗАБОЛЕВАНИЙ

 

Половое воспитание дошкольников


Как приучить ребенка к детскому горшку?

 

Профилактика нарушения осанки у дошкольников

 

Рекомендация для родителей

“Правильное питание для дошкольников”

 

«Правильное питание детей дошкольного возраста»

 

Календарь заразности ветрянки, краснухи, кори, коклюша, дифтерии, паротита, скарлатины. Период заразности детскими инфекционными заболеваниями необходимо знать для того, чтобы свести риск заражения окружающих к минимуму и предотвратить эпидемию.
Больные ветрянкой (ветряной оспой) начинают быть заразными для окружающих с появлением первых симптомов заболевания и даже за сутки до их проявления. Период заразности ветряной оспой длится пока на теле появляется новые очаги сыпи. После исчезновения симптомов выжидают 5 дней (карантин) и после этого считают, что человек не заразен. Инкубационный период - от 1 до 3 недель, иногда длится дольше, чем 3 недели.
Больной краснухой начинает быть заразным для окружающих с 7-го дня после собственного заражения (инкубационный период). Период заразности краснухой длится пока на теле есть сыпь и еще 4 дня после того как сыпь сошла.
Больные корью опасны для окружающих с 5 по 18 день после собственного заражения (инкубационный период) и заразны пока на теле есть сыпь. После исчезновения сыпи больной считается заразным еще 4 дня.
Больные скарлатиной становятся заразными с проявлением первых симптомов болезни и заразны только в течение нескольких первых дней. Инкубационный период 1-12 дней, чаще 2-7. После исчезновения симптомов периода заразности для окружающих нет.
Коклюш заразен со 2 по 18 день с момента начала заболевания. Особую опасность для окружающих больной представляет в первую неделю болезни, степень заразности снижается каждую неделю. После 4-х недель с начала заболения больной не заразен, не смотря на длительно сохраняющийся кашель.
Больные дифтерией заразны с появлением первых симптомов заболевания и представляют опасность для окружающих в течение еще 2-х недель. Инкубационный период 2-10 дней. Заразным может быть и бессимптомное носительство дифтерийной палочки - до полугода.
Больные паротитом (свинкой) становятся заразны за 1-2 дня до появления первых симптомов болезни. Инкубационный период 11-23 дня, чаще 13-19 дней. Период заразности сохраняется до 10 дней. После исчезновения симптомов болезни карантин не продлевается.

 

 

Перша медична допомога — це першочергові рятівні дії, які потрібно зробити при аварії, нещасному випадку чи хворобі до прибуття медичних працівників.  Інколи від цього залежить не тільки стан здоров'я, але й життя потерпілого.     


Скалка (скіпка або дрібна колючка, що застрягла в шкірі)
Її  видаляють голкою (булавкою) і пінцетом. Перед видаленням уражену ділянку шкіри необхідно обробити знезаражувальним або спиртовим розчином (одеколон, марганцівка, спирт). Після видалення скалки до ранки слід прикласти ватку, змочену спиртовим розчином, або змастити зеленкою чи йодом. Можна заклеїти ранку бактерицидним пластирем,щоб запобігти потраплянню інфекції.

Поріз, подряпина
Уражену ділянку шкіри необхідно промити теплою проточною водою, промокнути сухою тканиною і змастити зеленкою (саму рану) чи йодом (навколо ранки). Також на ранку можна накласти антисептичну мазь та закрити її бинтом чи бактерицидним пластирем.

Синець
Обов'язково прикласти до нього, будь-що холодне: метал, грудку льоду, загорнуту в поліетилен. За годину на синці слід намалювати йодну сіточку для прискорення видужання.

Опік
Якщо опік незначний (почервоніння шкіри), то опечене місце слід підставити під струмінь холодної води, щоб зменшити температуру травмованого місця і вгамувати білль. Після водної процедури можна змастити опечене місце пінкою чи маззю проти опіків, обліпиховою олією. Не можна негайно змащувати опік жирними речовинами, бо вони створюють плівку, що запобігає доступу повітря до опеченого місця і викликає гострий біль.
Якщо на шкірі від опіку з'явилися пухирі, її необхідно обробити і закрити сухою марлею чи серветкою. У жодному випадку не можна проколювати пухирі та видаляти з них рідину! З такими опіками обов'язково слід звернутись по медичну допомогу.
При більш важких ступенях опіків (наприклад, при обгорянні) потерпілого обгортають обробленим гарячою праскою простирадлом, дають знеболювальне і негайно транспортують до лікарні.


Кровотеча
При носовій кровотечі слід затулити ніздрі ватними тампонами, змоченими у перекисі водню, а до перенісся прикласти холод (лід).
При незначній кровотечі з рани на кінцівці травмоване місце слід промити проточною водою, обробити перекисом водню, зеленкою та накласти щільну пов'язку.
При значній кровотечі потрібно накласти джгут на ділянку проходження великої кровоносної судини вище місця пошкодження.
Будь-де на видному місці (рукаві сорочки, пов'язці або шкірі) обов'язково треба вказати час накладення джгута. Після зупинення кровотечі слід викликати швидку допомогу чи негайно доставити потерпілого до лікарні.


Перелом
На місце перелому кінцівки необхідно накласти та закріпити бинтовою пов'язкою шину, у якості якої можна використати лінійку, рівну дерев'яну чи пластмасову палицю.
При переломі руки її слід зафіксувати в підвішеному стані. При переломі ноги потерпілого слід покласти таким чином, щоб зафіксованому перелому нічого не заважало.                  
При переломі хребта потерпілого потрібно покласти на рівну поверхню.
Після надання першої допомоги слід викликати швидку або самостійно доставити потерпілого до лікувальної установи.


Обмороження
З обмороженого місця зняти одяг, кінцівку занурити в теплу (не гарячу!) воду, напоїти постраждалого теплим чаєм. Обморожене місце можна також обробити спиртовим розчином та промасажувати м'якою тканиною.
У жодному випадку не можна розтирати пошкоджене місце жорсткою тканиною чи снігом — це ще більше травмує шкіру. Потерпілого слід покласти в ліжко та зігріти теплими грілками.
При більш тяжких ступенях обмороження потрібно негайно звернутись до швидкої допомоги.


Травми очей
При травмуванні ока його слід промити під проточною водою, накласти стерильну пов'язку та негайно звернутися до лікаря.

Укус тварини (собаки, кішки)
Місце укусу слід промити проточною водою, змастити йодом навколо рани, накласти пов'язку та звернутись по медичну допомогу. Упевнитись, що тварина має щеплення від сказу. Якщо тварина безпритульна, її треба посадити в клітку для спостереження за нею, щоб впевнитись, що вона не хвора на сказ. 
 

Профілактика кишкових інфекцій

Кишкові інфекції – група інфекцій, що викликає  захворювання травного  тракту з основними клінічними проявами, такими як підвищення температури тіла, пронос, блювання.  До кишкових інфекцій відносяться такі небезпечні захворювання як черевний тиф, дизентерія, харчові токсикоінфекції, сальмонельоз, ботулізм, гастроентероколіти. Всі ці захворювання виникають внаслідок вживання інфікованих харчових продуктів або води, які проникають в організм людини через брудні руки, продукти харчування. Кишкові інфекції поширені повсюдно навіть у розвинутих країнах, характеризуються високим рівнем захворюваності. Це одні з найчастіших інфекційних хвороб у дітей. 

Для кишкових інфекцій характерна літньо – осіння сезонність,  саме в цей період відбувається ріст захворюваності. Це пов’язано з активізацією шляхів передачі інфекції, зі сприятливими умовами для зберігання і розмноження збудників у зовнішньому середовищі, зі змінами в організмі людини, які відбуваються у літньо-осінній період, а саме зниження його реактивності під впливом сонячного випромінювання, відпочинок в природніх умовах, зниженням кислотності шлункового соку.  Збудники кишкових інфекцій передаються за допомогою фекально - орального механізму, харчовим, водним, контактно-побутовим шляхами. Факторами передачі є м’ясо, яйця, вода, кухонний інвентар, руки, мухи. Джерелом інфекції може бути хвора людина з клінічними проявами інфекції або здоровий „носій”.   Носії становлять епідеміологічну небезпеку, оскільки вони ведуть активний спосіб життя, при цьому контактують зі здоровими людьми, займаються готуванням страв, будучи хворими працюють на об’єктах громадського харчування, на підприємствах, що займаються виготовленням продуктів харчування. 

Наявність збудників, їх розмноження в продуктах харчування не впливає на їх смакові якості. Інфіковані продукти на смак і вигляд не відрізняються від безпечних та якісних. Час від зараження до перших клінічних проявів захворювання триває від декількох годин до двох-трьох діб. 

Ураховуючи те, що з настанням літнього періоду зростає небезпека щодо захворюваності серед дорослих та дітей на кишкові інфекції  для попередження захворювання можна порадити: 

- Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов’язково мити руки з милом. Обов’язково мити руки після відвідування туалету, слікувати, щоб ці правила виконувала  дитина.

- Не вживати м’ясні та молочні продукти придбані на стихійних ринках, з рук приватних осіб. 

- Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води). Для пиття і приготування їжі – використовувати  питну бутильовану воду або воду з централізованих джерел водопостачання. 

- Не допускати споживання продуктів та напоїв з протермінованим терміном зберігання. 

- Hе вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх якості. 

- Не вживати в їжу незнайомі гриби, ягоди, трави та інші рослини. 

- При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки) для миття посуду і рук використовувати перекип’ячену воду. При харчуванні у лісі, на пляжі виключати контакт продуктів з грунтом та піском. 

- Зберігати продукти харчування тільки у спосіб зазначений на упаковці та у встановлені терміни. 

- При купівлі будь-якого харчового продукту у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку реалізованої продукції. 

- При подорожуванні не рекомендовано годувати дітей продуктами, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські кремові вироби, м’ясні салати, паштети інші продукти, що потребують охолодження при зберіганні). 

- На відпочинку без організованого харчування слід виключати приготування багатокомпонентних страв, що не мають достатньої термічної обробки (паштети, м’ясні салати, багатокомпонентні страви). Зберігання виготовленої страви без холодильного обладнання не має перевищувати 2 години. Овочі та фрукти перед вживанням ретельно мити, обдавати окропом. У випадку виявлення перших ознак шлунково-кишкових розладів у дитини необхідно терміново звернутись до лікувальної установи. Не рекомендовано займатись самолікуванням.

При груповому відпочинку, скупченнях людей хворого  з шлунково-кишковими розладами необхідно ізолювати від інших людей до прибуття лікаря.

Загартування дітей водою в

домашніх умовах

(поради для батьків)

 

У процесі загартування повітрям, сонцем, водою підвищується стійкість дитячого організму до змін у навколишньому середовищі. Загартування поліпшує обмін речовин, гарно позначається на роботі дихальної, серцево – судинної систем. Загартований організм легше переносить фізичне і розумове навантаження.

Загартування  дитини водою починайте із щоденного прохолодного вмивання. Температуру води через кожні три дні знижуйте на 1 °С, доводячи її до +11 °С . Запропонуйте дитині вмити обличчя, руки, шию, груди та ноги.

Улітку дуже корисно вмивати дитину водою з природних джерел: колодязів, чистих проточних струмків, де температура води, як правило, не буває нижчою за 10 – 12 °С.

Умивання доцільно поєднувати із полосканням  рота і горла відварами трав, що мають протизапальну дію (листя шавлії, малини,  евкаліпту, квіти нагідок, трави фіалки, звіробою, ромашки), або просто підсоленою водою (2 столові ложки солі на 3 літри води). Такими ж настоями промивайте і ніс дитини.

Прохолодні вмивання корисні для дітей з нормальним станом здоров’я. Малят, які часто застуджуються, треба спершу підготувати до процедур.

Першим етапом є розтирання тіла грубою махровою рукавичкою – до почервоніння шкіри. Через тиждень - другий можна переходити до вологого обтирання. Рукавичку слід змочити у воді (температура – 30 °С, викрутити, а  у воду  додати морської солі. Якщо малюкові не подобається дотик мокрою холодною рукавичкою, температуру  води можна залишити на рівні 20  °С.

Добре впливають на загартування організму контрастні ванни для ніг, ходіння по воді.

Ці   вправи будуть особливо цікавими для дітей, якщо Ви організуєте їх в  ігровій формі.