Часто батьки звертаються до психолога з приводу різних страхів, що їх охоплюють перед школою. Адже всі вони щиро хвилюються за подальше життя майбутнього першокласника. Чи готова дитина до школи? Чи потрібно їй уміти читати? Яку школу обрати?

Спробуймо разом розібратися у цих важливих для кожного з нас питаннях.

СТРАХ ПЕРШИЙ:

ЧИ НЕОБХІДНО ДИТИНІ ВМІТИ ЧИТАТИ?

1. З навчанням дітей читання не можна поспішати. Навчання читання і письма — дуже складний процес, і для того щоб дитина і справді навчилася читати, а не вгадувати літери, потрібно, аби її мозок був зрілим, а механізми зорової диференціації— гарно розвиненими.

2. Не можна порівнювати успіхи дитини з успіхами інших дітей, пам'ятаючи про те, що всі діти — різні.

3. Не можна малюка примушувати читати: у цьому випадку процес навчання перетворюється на дресирування, механічне заучування. Через примушування читати у дитини не формуються відчуття, сприйняття, уява. Потрібно прагнути, щоб малюк сам захотів узяти книжку до рук. Дитині має подобатися розучувати літери і звуки.

4. Перш ніж посадити свого малюка за абетку, добре було б самим засвоїти методику викладання читання, прочитати спеціальну навчально-методичну літературу порадитися з фахівцями з навчання дітей дошкільного віку, навчитися різноманітних ігрових прийомів. Намагайтеся перетворити домашні заняття на цікаві й пізнавальні для дитини. Лише за цих умов педагогічні зусилля батьків будуть ефективними.

5. Навчання читання і письма має бути одночасним. Коли ж ні, то вчителеві початкових класів, який переучуватиме дитину, доведеться докладати багато зусиль. А переучувати, як відомо, завжди складніше, ніж навчати.

6. Школа не має права вимагати, щоб під час вступу до першого класу дитина вже вміла читати і писати друкованими літерами Безперечно, це полегшує життя вчителеві, але — не учневі. Готувати дітей школи, безумовно, варто. Але готовність до школи не передбачає вміння читати і писати. Перш за все йдеться про фізичну, фізіологічну і психологічну готовність, розвиток мовлення, моторики, зорового сприйняття дитини, формування механізмів організації діяльності, тобто готовність навчатися і здатність витримувати навчальне навантаження.

СТРАХ ДРУГИЙ:

ЧИ НЕ СПІЗНИМОСЯ ДО ПЕРШОГО КЛАСУ?

Щоб не виникало сумнівів стосовно того, чи не зарано (не запізно) дитині до школи, слід передусім оцінити готовність малюка до навчання (можна звернутися до психолога). Комусь можна починати вчитися вже в 6 років, а комусь краще почекати до 7 років.

Потрібно, щоб школа вабила малюка своєю головною діяльністю — навчанням, щоб його цікавила не зовнішня атрибутика шкільного життя і не перспектива змінити обстановку, а насамперед можливість чогось навчитися.

СТРАХ ТРЕТІЙ:

ВИБІР ШКОЛИ І ПРОГРАМИ НАВЧАННЯ

«Усе краще — дітям!» — це девіз більшості батьків. Кращою має бути і школа, і навчальна програма. Зважаючи на досвід багатьох батьків, можна стверджувати таке:

· краща школа — це та школа, де дітей не ділять на «сильних» і «слабких», де не «вбивають» знання, а вчать думати;

· краща програма — та, що не позбавляє дитину бажання вчитися і не шкодить її здоров'ю;

· якщо школа висуває такі вимоги, з якими, на думку батьків, дитина не впорається, не варто йти до цієї школи.

Щоб не помилитися у виборі школи, батькам необхідно:

1. Дізнатися якомога більше про:

· педагогічний колектив;

· типи і види реалізованих навчальних програм;

· особливості шкільного життя, режим занять, тижневе навантаження учнів;

· особливості медичного обслуговування, харчування, відповідність школи до вимог техніки безпеки і санітарних норм;

· технічне та методичне оснащення навчальних класів;

· традиції школи, її випускників;

· додаткові навчальні послуги;

· ставлення до дітей;

· стягнення з батьків оплати;

· медичні протипоказання до занять інтенсивною інтелектуальною працею за програмовим матеріалом підвищеного рівня складності тощо.

2. Пройтися коридорами і послухати, як спілкуються вчителі з дітьми. Не шкодуйте на це часу, краще зсередини вивчати життя навчального закладу

СТРАХ ЧЕТВЕРТИЙ:

ВИБІР УЧИТЕЛЯ

Недарма кажуть: «Обираючи дитині першого вчителя, ти начебто обираєш їй долю». Це вислів правильний хоча б тому, що в цьому віці вчитель для дитини часто перебуває на першому місці, тож для неї дуже важливі його турбота й увага.

Першокласник має довіряти своєму вчителеві. Лише в цьому випадку він почувається у безпеці й упевнений у своїх силах, охоче спілкується з однолітками і дорослими, навчається з інтересом.

Рецепт проти цього страху існує лише один: обираємо дитині не школу, а вчителя.

СТРАХ П'ЯТИЙ:

АДАПТАЦІЯ ДО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ

Щоб адаптація до навчання у школі минула успішно, слід пам'ятати про таке:

1. Не можна налаштовуватися на те, що попереду — лише проблеми, передаючи в такий спосіб свої страхи перед школою дитині. Але водночас не можна .недооцінювати складність періоду адаптації до нових умов. Процес звикання до школи може тривати багато часу, аж до півроку, залежно від особливостей школяра, тому щоб він був успішним, потрібно дотримуватися трьох вимог: жорсткий режим дня, достатня рухова активність і спокійна доброзичлива обстановка в сім'ї.

2. Не можна обмежувати дитину своєю увагою. За найменшої можливості більше.

СТРАХ ШОСТИЙ:

ХТО ПІКЛУВАТИМЕТЬСЯ?

Він ще такий маленький, наш першокласник. Хто відведе його вранці за руку на заняття, допоможе переодягнутися, підбадьорить добрим словом? Хто зустріне після уроків, приведе додому, нагодує обідом?

Якщо у Вас є родичи і близькі, готові взяти на себе турботи про маленького школяра — ці страхи не для вас. Але як бути тим, хто сподівається лише на свої сили?

1. Перенесіть відпустку на вересень, щоб у найскладніший період адаптації до школи бути поруч із дитиною. За цей час малюк опанує найзручніший і безпечніший маршрут від домівки до школи, навчиться відчиняти вхідні двері, розігрівати собі обід, звикне до нового режиму дня. Якщо дитина все це робитиме самостійно під контролем дорослих, незабаром вона почуватиметься цілком самостійною. Крім того, першокласник має знати правила безпеки: до кого він може звернутися чи зателефонувати, якщо виникла екстрена ситуація; не заходити в ліфт, не відчиняти дверей незнайомцям, користуватися побутовим приладдям тощо.

2. Якщо відпустку взяти не вдалося, а у школі немає групи продовженого дня (або ви не хочете, щоб дитина проводила там час після уроків), не потрібно впадати у відчай. Напевно, у вашому будинку є люди похилого віку, які за невелику плату погодяться піклуватися про дитину, зустрічаючи її зі школи і проводжаючи додому. А можливо, у вашому класі є батьки, які також опинилися в подібній ситуації, і з ними можна буде домовитися про чергування?

СТРАХ СЬОМИЙ:

ЩО БУДЕ ЗІ ЗДОРОВ'ЯМ?

За ствердженнями медиків, унаслідок труднощів у період звикання, перенапруження організму до кінця першої чверті багато першокласників скаржаться на втому, нездужання, головні болі, нервове напруження, порушення сну. Деякі стають плаксивими, примхливими, агресивними. Якщо до того ж у дитини в дошкільний період були виявленні хронічні захворювання, усе це може призвести до втрати працездатності, швидкої втомлюваності й відставання у навчанні.

Про що слід пам'ятати?

1. У період адаптації слід бути особливо дбайливими й спробувати знизити психологічне навантаження. Жодних докорів, невдоволення результатами! Ласкаве слово, похвала, чуйність, увага — краща підтримка для маленького учня, що надасть змогу зберегти його здоров'я.

2. Необхідно упорядкувати режим дня. Нічний сон має бути тривалим — не менше ніж 10 годин, денний сон також обов’язковий — 1,5 години.

3. Домашні заняття не мають тривати годинами, а тим більше їх не варто виконувати «за один присід». Бажано робити 10-15-хвилинні перерви для відпочинку після виконання кожного завдання з певного предмета. Якщо ви вирішили контролювати виконання завдання, після свого повернення з роботи, то потрібно бути готовим, що гарних результатів це не матиме. Як правило, після 19-ї години працездатність дитини знижується, вона стає неуважною і розсіяною. (До речі, письмові домашні завдання у 1-му класі не задають, і батьки мають знати про це.)

4. Якщо дитина фізично ослаблена і має проблеми зі здоров'ям, імовірно, з додатковим навчанням у музичній і художній школі не варто квапитися. З іншого боку, помірні заняття плаванням, гімнастикою, бігом, зимовими видами спорту під час першого року навчання допоможуть зміцнити здоров’я.

5. Не можна забувати про повноцінне збалансоване харчування. Тож не забувайте пропонувати школяреві сніданок, навіть, якщо він категорично відмовляється від їжі вранці. Умовте дитину, щоб вона хоча б випила склянку соку чи з’їла яблуко.

6. Прогулянки, фізичні вправи, ігри на свіжому повітрі мають бути обов'язковими. Такий активний відпочинок буде значно кориснішим, ніж лежання перед телевізором.

7. Варто уважно ставитися до скарг дитини на нездужання, втому, головний біль, безсоння тощо. Як правило, це об'єктивні показники того, що дитина зазнає труднощів у навчанні.

СТРАХ ВОСЬМИЙ:

ЧИ ЗАЛИШИТЬСЯ ЧАС «НА ДИТИНСТВО»?

Хоча ми й говоримо нашим першокласникам «ти вже дорослий», не можна забувати про те, що насправді вони є і довго ще будуть дітьми, які живуть у світі ігор і дитячих фантазій. Якщо відібрати у маленьких учнів час на гру для додаткових занять (щоб краще вчилися), не дозволяти бавитися улюбленими іграшками, спілкуватися з друзями, то незабаром ви помітите, що результати погіршилися. Дитина має гратися, у неї має бути вільний час на спілкування з друзями і з іграшками. У цьому і полягає збереження дитинства: чим більше діти граються, тим успішніше вчаться в школі.

Чи залишиться у першокласника час на дитячі ігри, відвідування цікавого гуртка чи спортивної секції, поїздки в гості, залежить лише від того, чи правильно організовано його день, наскільки уважно ставляться батьки до його теперішніх інтересів.

Переступаючи поріг, за яким чекає новий шкільний світ, малюк має бути впевненим, що він не залишиться з ним сам на сам. Він має відчувати: його люблять, йому готові допомогти, його готові підтримати в будь-якій ситуації.

Швидка допомога" для батьків

Що робити, якщо малюк говорить неправду?

Намагайтеся зрозуміти причину.
Не сваріть, навіть якщо піймали на неправді.
Не намагайтеся будь-як "виривати" зізнання.
Якщо дитина сама визнала свою провину, обов'язково похваліть її.
Обговоріть ситуацію з малюком наодинці і намагайтеся разом знайти вихід.
Краще не розповідайте про це нікому, тому що маляті буде неприємно слухати, що обговорюють його промахи.
Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, - це не матиме користі.
Демонструйте позитивний приклад - будьте щирими із дитиною в почуттях і вчинках.

Як навчити дитину гарних манер?

Показуйте приклад своєю поведінкою.
Не намагайтеся навчити всього відразу.
Будьте позитивними і конкретними. Говоріть про те, що потрібно зробити, а не про те, чого робити не можна.
Щоб дитина запам'ятала, чому так не можна поводитися, пояснюйте причини.
Намагайтеся виправляти дитину віч-на-віч, а не в присутності інших людей.
Хваліть дитину за будь-які прояви гарних манер.

Як зробити день народження малюка яскравим і незабутнім?

Напишіть невеликий сценарій свята.
У день народження обов'язково повинні бути сюрпризи: вітання від улюбленного героя мультфільму, пригорща улюблених цукерок під подушкою або що-небудь ще.
Дорослі посиденьки не годяться для дитячого дня народження.
Найбільше малюк зрадіє, якщо Ви запросите його однолітків.

Як зрозуміти дитячий малюнок?

Виберіть момент, коли в дитини буде гарний настрій, і запропонуйте їй помалювати.
Запропонуйте маляті намалювати Вашу родину або родину яких-небудь звірят.
Не будьте поруч із дитиною, коли вона буде малювати.
Не обговорюйте при маляті результати малювання, - йому це зовсім ні до чого.
За допомогою своєї інтуіції намагайтеся побачити в малюнку все те, що маля хотіло Вам сказати.

Як не виховати дитину егоїстом?

Демонструйте особистий приклад. Якщо Ви товариські, умієте вислухати думку іншої людини, і вона Вам небайдужа, Ваше маля навряд чи виросте егоїстом.
Надайте дитині можливість подбати про кого-небудь.
Заведіть свійську тварину і покладіть на малюка частину обов'язків щодо догляду за нею.
Не залишайте без уваги ситуації, коли дитина зневажливо ставиться до інших людей.

Що робити, якщо Ваша дитина б'ється?

Найперше намагайтеся з'ясувати, яка причина такої агресивної поведінки.
Іноді дозволяйте маляті побалуватися і "випустити пару".
Поясніть дитині, що розв'язувати проблеми можна і мирними способами.
Разом із малям "придумайте" ці способи виходу із конфліктних ситуацій.
Не застосовуйте фізичне покарання, інакше маля засвоїть, що битися дозволено.

Як годувати дитину?

Прислухайтеся до дитячого організму. Він сам підскаже, як часто й чим його годувати.
Ніколи не пропонуйте малюкові їжу, щоб заспокоїти його, коли він плаче.
Не хвилюйтеся, якщо іноді дитина відмовляється від вечері або від половини обіду. Вона своє потім надолужить!
Не годуйте дитину під час переглядів мультиків, у цирку або в театрі. Такий стереотип поведінки закріплюється надовго.
Не влаштовуйте "спектакль" під час годування. Наступного разу дитина взагалі відмовиться їсти, якщо їй не розкажуть казку або не проспівають пісеньку.

Чому виникають дитячі капризи і як їх позбутися?

Дитина вередує, якщо батьки не вміють говорити з малюком його мовою - мовою гри.
Дитина вередує, якщо батьки впливають на дитину такими засобами виховання, які не відповідають віку дитини.
Якщо стиль спілкування дорослого і дитини відрізняється непослідовністю, то капризів не уникнути.
Як тільки дитина починає вередувати, залишається поруч, дайте їй зрозуміти, що Ви її розумієте. Обніміть малюка, запевніть у своїй любові і намагайтеся відволікти від капризу, що так розбурхав його. Однак нічим не винагороджуйте дитину.
Якщо Вам не вдалося зробити це, дайте дитині спокій, не звертайте на неї уваги. Дайте відвести душу, але не беріть в цьому участі.
Не намагайтеся в цей час що-небудь доводити своїй дитині - це даремно. Сварка не має змісту, биття ще більше її розбурхають.
Будьте з дитиною наполегливі. Якщо Ви сказали "ні", залишайтеся і далі з такою ж думкою.
Не здавайтеся, навіть якщо напад у дитини відбувається в громадському місці. Найчастіше допомагає тільки одне - взяти її за руку й повести.
Коли малюк заспокоїться, поговоріть із ним ласково. Розкажіть йому, як Вас засмутило, що він так себе поводив. Висловіть упевненість, що надалі він буде поводитися краще. Запевніть дитину, що Ви однаково її любите і переконані, що вона ніколи більше не буде поводитися погано, навіть якщо щось буде не так, як їй хочеться. Подібна розмова з малюком необхідна, щоб у нього не виникло почуття провини, як це нерідко трапляється після бурхливих сплесків гніву.

Якщо Ваш малюк - лівша...

Намагайтеся не підкреслювати цю його особливість, ставтеся до ліворукості як до чогось звичайного.
Не потрібно переучувати дитину, природа все одно візьме своє.
Поговоріть із вихователем нехай вона знає Вашу позицію з цього питання й не змушує Вашого малюка писати чи малювати правою рукою.
Допоможіть дитині адаптуватися у світі, спочатку придумайте деякі "хитрощі", які полегшать навчання.

Як розвивати мислення дитини?

Нехай це будуть не знання, а гра.
Завдання повинні бути важкі, але такі, що дитина могла виконати, їх необхідно ускладнювати поступово, інакше малюк втратить до них інтерес.
Для малюка дуже важливо, якщо він бачить батьківський інтерес до завдань на кмітливість і винахідливість.

Як навчити малюка говорити правильно і красиво?

Якомога раніше починайте читати малюкові, розповідати йому казки і вірші.
Не перекручуйте своє мовлення, тому що малюк Вас наслідує.
М'яко виправляйте дитину, якщо чуєте, що вона говорить неправильно.
Грайте в ігри, що розвивають дитяче мовлення.

Як правильно показувати мультфільми?

Зберіть свою власну колекцію добрих мультфільмів.
Перш ніж показувати дитині мультик, подивіться його самі з погляду корисності, якості та відповідності віку.
Обмежте час перегляду.
Чим молодшим є маля, тим коротшим повинен бути мультсеанс.
Обговорюйте з дитиною те, що вона побачила на екрані.

Що робити з непосидами?

Грайте з малям в ігри за правилами.
Займайтеся розвитком стійкості уваги.
Чергуйте інтелектуальні заняття з фізичним навантаженням.
Хваліть малюка, коли йому вдасться довести розпочату справу до кінця або виконати важку копітку роботу.

Як розвивати пам'ять дитини?

Просіть дитину повторити почуте, перелічити предмети, описати побачене.
Більше читайте та розповідайте.
Похваліть дитину, якщо їй самостійно вдалося щось запам'ятати.
Не сваріть, якщо малюкові складно відразу запам'ятати вірш. Використайте картинки, щоб полегшити запам'ятовування.
Розвивати пам'ять дитини найкраще в грі.

Як зробити так, щоб малюк із задоволенням пішов до першого класу?

Не віддівайте дитину в школу раніше шести років.
Познайомте дитину заздалегідь зі школою, учителькою та майбутніми однокласниками.
Розповідайте малюкові про школу, про свій дитячий шкільний досвід.
Не сваріть дитину за промахи та невдачі в школі, інакше незабаром вона просто не захоче туди йти.
Частіше спілкуйтеся із учителем Вашого малюка.
Щодня цікавтеся, що нового довідалася дитина в школі.

Що робити, щоб дитина не вживала "погані" слова?

Оточіть її увагою та теплом.
Обмежте вплив телебачення.
Створіть сприятливу атмосферу вдома.
У жодному разі не лайтеся самі.
Якщо Ви караєте дитину за лайку, то покарання повинне бути зрозумілим дитині (поясните, за що) і не принижувати її гідність.
Не можна ігнорувати "погані" слова.
Навчіть дитину іншого способа висловлення емоцій: "Я розсерджений", "Мені не подобається".

Як бути в випадках провини дітей?

Для початку задумайтеся, а чи варта ситуація покарання?
Будь-яке покарання повинне бути адекватним провині.
Не карайте малюка емоційним відкиданням, для нього це занадто важке випробування, особливо якщо він не розуміє причин.
Обов'язково пояснюйте, за що саме Ви покарали дитину.
Уникнути покарання можна, якщо Ви вводите в життя дитини розумні обмеження, які допомагають їй правильно поводитися.

Як уникнути дитячих ревнощів?

Дитина ревнує, тому що не впевнена, що її люблять. Отже, необхідно доводити їй свою любов.
Ніколи не порівнюйте дітей.
Якщо Ви помітили, що дитина ревнує, не зліться на неї і не сваріть її.
Кращі ліки від дитячих ревнощів - увага й терпіння.

Що робити батькам, щоб самооцінка дитини була відповідною?

Не порівнювати дитину з іншими дітьми.
Не сварити і не карати фізично.
Частіше хвалити (за справу).
Не говорити: "Ти - нечупара!", "Ледар".
Говорити про те, як Ви її любите й доводити свою любов реальними справами.
Пітримувати малюка, якщо в нього щось не виходить або він опановує нову справу.

Як виховати в дитині самостійність?

Не перевантажуйте малюка своєю опікою та контролем.
Хваліть дитину за самостійні рішення.
Радійте самостійності дитини.
Не робіть за дитину те, що вона може зробити сама.
Частіше говоріть дитині: ти можеш, ти вмієш, ти зробиш це сама, тобі це під силу, у тебе вийде.

Як перебороти дитячу сором'язливість?

Частіше говоріть дитині про те, як Ви її любите.
Не критикуйте.
Грайтеся з дитиною в ігри, де вона зможе виявити свої емоції. Підтримуйте дитину і її справах.

Як допомогти дитячій творчості?

Від Вашої підтримки залежить дуже багато чого. Тому підтримайте малюка словом і справою.
Оцінюючи дитячі роботи, будьте делікатні. Не потрібно критикувати все, що Ви бачите, знаходьте позитивне!
Створіть маляті обстановку для творчості: обов'язково повинно бути вдосталь місця для матеріалу під рукою.
Зверніться за допомогою до педагогів-фахівців.

Як зробити так, щоб дитина відпочила вдень?

Дотримуйтеся режиму дня.
Не відмовляйтеся від тихої години, навіть якщо дитина вдень не засинає. Нехай просто полежить.
Якщо маля вередує і не хоче полежати, приляжте поруч, почитайте книжку або розкажіть казку.
Відпочинок перед телевізором для малят неприпустимий.
Не будіть дитину різко після денного сну. Нехай перехід від відпочинку до активності буде плавним.
Обов'язково похваліть дитину, навіть якщо вона просто тихенько полежала.

Що ж робити, якщо в малюка підвищена тривожність?

Звертайте увагу на емоційний стан дитини.
Хваліть і говоріть їй про Вашу любов.
Перегляньте свою систему вимог до дитини - можливо, вона занадто завищена.
Якщо у Вашій родині трапляються конфлікти, вони теж можуть бути причиною тривоги. Налагоджуйте сімейні стосунки.

Що робити з вразливими дітьми?

Уникати порівняльних оцінок дітей (хтось кращий, а хтось гірший).
Якщо маля занадто уразливе, то ігри-змагання йому протипоказані.
Краще не застосовуйте у вихованні принцип "що скажуть люди", тому що уразливі діти дуже чуйно реагують на оцінку зі сторони.
Позбавте дитину необхідності постійно доводити свою перевагу.
Створіть у родині доброзичливі умови, коли кожного приймають таким, який він є.

Як виховувати хлопчиків?

Виробіть відносно міцну та непохитну систему правил і вимог.
Будьте послідовні.
Не позбавляйте малюка ласки та теплих слів тільки тому, що він - хлопчик.
Давайте дитині можливість поспілкуватися зі старшими чоловіками, які можуть бути позитивним прикладом.
Хваліть хлопчика за прояви сили характеру, сприятності й сміливості.

Як зробити так, щоб малюк полюбив читання?

Ретельно поставтеся до вибору книг: тут важливо все - і ілюстрації, і зміст, і відповідність дитячому віку.
Читайте маляті якнайбільше.
Ваше читання обов'язково повинне бути емоційним.
Програвайте зміст казки з малям.
Хваліть дитину навіть за найменші успіхи в читанні.

Як допомогти дитині позбутися шкідливих звичок?

Більше спілкуйтеся з дитиною, дізнавайтеся про неї.
Займіть малюка спортом. Чим більше активних рухів він буде робити, тим легше зникнуть шкідливі звички.
М'які іграшки, колискові й добрі казки допоможуть Вам у боротьбі зі шкідливими звичками.
Різноманітні творчі та інтелектуальні заняття допоможуть Вам зробити життя дитини цікавим й наповненим.
Зверніть увагу на те, як Ви звичайно розмовляєте з малям. Не кричіть і не принижуйте його.

Як допомогти дитині навчатися в школі?

Допомога та увага до дитини повинна замінити суворий батьківський контроль.
Встановіть довірчі стосунки із учителями.
Після школи запитуйте в дитини: "Що нового ти довідався сьогодні в школі?"
Хваліть малюка за шкільні досягнення.
Контролюйте свої емоції, не сваріть за погані оцінки.
Якщо є необхідність, допомагайте дитині виконувати домашні завдання.